З романами ясно. Там якщо є персонаж, то він має бути наскрізним. Якщо на початку сказано, що він шульга, він має шульгою і залишитися до останньої глави, і в носі колупатися виключно лівою рукою. А ось як зі збірками оповідань?

Мені одна страшенно уважна панянка щойно вказала, що моя героїня, яка зустрічається в двох оповіданнях впродовж збірки, в кожному з них виглядає іншою людиною. Окрім зовнішності та імені. В першому - кумедна й дещо нав'язлива молода особа з гуртожитку, а в другому - тендітна й чуттєва поціновувачка  віршів Срібної доби, до якої якось не в'яжеться те, що виробляє перша.

Тобто в романі це однозначно був би якийсь глюк мотивації вчинків цієї героїні в першому випадку. А в збірці оповідань я задумався і став шукати для такого стану речей виправдання, щоб нічого не виправляти. Воно зрозуміло, що оповідання пишуться в різний час, кожне з них - завершений твір і таке інше. Тобто я особисто просто не сприймаю це, як суцільний сюжет, принаймні, поки пишу оповідання. Став згадувати, як сприймав при читанні свої улюблені збірки. Скажімо, "Денискові оповідання" Драгунського чи "Шляхетного шахрая" О.Генрі. Ось Дениско начебто дорослішає від оповідання до оповідання, а Джеф Пітерс - поза часом. В кожному оповіданні - той самий. Або ось Шерлок Холмс і доктор Ватсон... Ось Ватсон одружується для хепі енду "Скарбів Агри", а потім...

Але марно. Жодного прикладу зі збірками оповідань так і не згадав. В Конандойля з дружиною таки щось там вмотивовано, чому це Ватсон і після весілля не розстанеться з Бейкер стріт.  Хіба що фільми Гайдая, в яких Шурик то студент явно технічного ВУЗу, то з якогось дива збирає фольклор в експедиції на віслюкові і знову зустрічається з розбійницькою троїцею, але не те що не пізнає її чи ще щось, режисер просто не звертає уваги на те, що персонажі вже знайомі по операції "Ы". І я, чесно кажучи, теж не звертав уваги услід за Гайдаєм аж до зауваження цієї уважної панянки.

А зараз, якщо ніхто з любих френдів не підкине мені виправдовувальних прикладів з класики оповідань, мабуть доведеться переписувати.

В останньому числі журналу ШО надрукували шкіц "На плацу" та оповідання "Люддити" з мого циклу "Нариси бурси", за що слід дякувати тому факту, що головний редактор цього видання - херсонець

kabanov_alex
і ніщо курсантське й морехідне йому не чуже.

Оповідання навіть проілюстрували не американськими плакатами часів війни в Кореї з написами "Join the Navy", а оригінальними малюнками пером. Але курсанти на тих малюночках чомусь вийшли

а) схожими на монголів
б) неголеними

і хоча здається, що "монгольський моряк" - то оксюморон, в нас таки справді вчилося декілька хлопців з Монголії, вірте чи ні. Вони потім працювали на монгольских рибних плавбазах, що базувалися на Владивосток.

А ось неголений курсант (художнику декому з них навіть борідку захотілося домалювати) - то таки справді оксюморон, і річ неможлива.

Вставляю фото справжнього курсанта під час прийому їжі на навчальному судні, щоб поновити справедливість.

Повторюю легенду. Це один з двох словничків до книги. В ній буде "Словничок для поетів" та "Словничок для матросів". Поети можуть перепитувати зараз, якщо щось таки залишилось незрозумілим.

Гібралтар –порт в однойменній протоці, англійська колонія й військова база з 18-го століття. Певний час був популярним містом для заходу радянських рибалок в іноземний порт для так званої «отоварки». Нерозшифровані Кукіною в тексті оповідання «маклаки»(див.) - дрібні торговці, що спеціалізуються саме на товарах для радянських моряків – вперше виникли саме тут. Потім ці торговці усі переїхали до Лас-Пальмаса, слідом за нашими траулерами.

Гідроакустика – наука про розвосюдження звукових хвиль в товщі води. За допомогою цих хвиль можна бачити підводні перешкоди, косяки риби, підводні човни тощо. Усі рибальські судна обладнані гідроакустичною апаратурою.

Голик – віник моряцькою мовою

 

( Read more... )

Нагадую, що на цьому блозі триває слідчий експеримент і опитування свідків, які бачили на власні очі
Звізду Канікулу

Звізда Канікула

Коли над горизонтом сходять зорі Канікули, бурсаків здавен розпускають по домівках. І хто ми такі, щоб гемблювати давніми традиціями? Ось тільки вже ніхто до пуття не пам’ятає, в якому саме сузір’ї ті зорі знаходилися, тому те свято свободи від підручників та шпаргалок святкують двічі на рік, щоб не схибити.

Але зараз червень, отой, гоголівський, коли геть усю бурсу, окрім тих філософів та граматиків, кому ще перескладати іспити, розпускають по домівках на вакації.

- Мужички! – без будь-якого гучномовця гучно мовить чиф Камчатка перед строєм.

- Вчитися вам сьогодні лише до обіду. По астрономічній годині навчальна пара. Після цього отримати в командирів рот звільнювальні білети, і – вільні. Але прошу затямити наступне!

- Не битися в дорозі з курсантами Централки та інших мореходних училищ, як минулого разу! Де ви здибали тих курсантів з Корсакова? Близький світ – Сахалін. І упаси Боже – з вертолітниками чи матросами строкової служби! В мене у військовій комендатурі знайомих значно менше, ніж у міліції, вже ніяк не порятую!

(Щоб ви знали, в Херсоні ще й міліційне училище є, і обидва начальники, що не диво, поруч стоять на трибуні під час парадів та інших свят.)

- Одесити! ( Read more... )


Poll #1433328
Open to: All, detailed results viewable to: All, participants: 7

Чи зацікавить Вас книжечка, яка закінчується так?

ХМУ

Якщо ви зійшли з потяга (хай вже буде «потяг», а не поїзд, нам не шкода) і не зустріли жодного курсанта одразу на Привокзальній площі, значить ви зійшли не на тій станції, не в Херсоні, а в Запоріжжі чи Миколаєві.

Одразу під вокзалом Вас ледь не хапатимуть за Ваші валізи нахабні таксери. Праворуч на Вас чатуватимуть маршрутки на Залізний Порт чи Скадовськ, а просто на площі розвертатимуться тролейбуси. Словом, все як у людей, все як будь-де. Але Ви у ті таксі та маршрутки не сідайте. Шукайте курсанта, щоб переконатися, що це саме Херсон.

То зловили ви вже того курсанта на площі? Що, цілий стрій кудись чимчикує? З якого училища? Морського флоту чи рибної промисловості? Або, як кажуть у Херсоні, з «Централки» чи з «Тюльки»? Як це, вони Вам не казали? Дійсно, нетутешньому може й важко визначити – морячки й морячки, усі як один в чорних шапках, в шинелях, підперезаних чорними пасками з мідними бляхами, в чорних суконних кльошах, в підкованих кирзових черевиках, які на флотській мові звуться чомусь «гадами». Цок-цок-цок цокають собі підборами по асфальту, як коні Пржевальського, сунуть, як бурсаки в лазню у фільмі «Вій». Ховайся всяк перехожий, відійди від гріха з дороги, бо зупинити цей натовп у шинелях може лише команда «Стій-раз-два!»

Але варто пристроїтися у хвіст цієї колони по три і уважно морячків тих роздивитися (у хвості колони бредуть зазвичай морячки дрібні й неагресивні), щоб однозначно визначитися з тим з «Тюльки» вони, чи з «Централки».

До речі, оця церква ліворуч зведена на честь лікаря Говарда. Лікар цей колись їхав собі у філантропській надобності на перекладних таврійськими степами, але далі Херсона проїхати не зміг, бо сталася чума. І він героїчно почав з нею боротися, там де перестрів, тобто у місті Херсоні. Заснував першу лікарню та аптеку, наказав вивозити усіх хворих на Карантинні острови, навчав херсонців гігієни та профілактики, і героїчно вмер на своєму лікарському посту, коли чуму вже було майже подолано. Ніхто не знав, звідкіля й куди він їхав, ніхто за межами Херсона про нього не згадав за 200 років, але Херсонці виявилися вдячними нащадками. Назвали на його честь вулицю (правда, після революції 17 року більшовики тичасово на 70 років її переіменували), звели церкву й поколіннями берегли його аптеку, яку знесли вже за Брежнєва. Щось вона там Брежнєву затуляла, мабуть. Якийсь вид на Мадрид. Але це так, до речі. Повернімося до наших бара... курсантів.

Якщо хлопці в хвості колони розмовляють про тралові дошки, джиґґери, путасу, частика, анчоусів і Лас-Пальмас, то мабуть ви приблудили у хвіст риболовецької колони. А якщо про вантажні стріли, коносаменти, лісовози, банановози, цементовози, контейнеровози, танкери, бербоут-чартери й Сингапур – то у хвіст торговельного строю. Що? Про дівчат, пиво й танці? Не пощастило: про це в Херсоні говорять навіть вертолітники, цілий полк яких стоїть на місцевому аеродромі (хрін вам «летовище», так казали ще за часів поручика Нестерова).

То де це ми? Увікніть свою GPS-навігацію. Вулицю Гарібальді вже пройшли? Так, того самого, Джузеппе Гарібальді. Це для решти світу він інсургент, карбонарій, творець єдиної Італії тощо. А херсонці знали його ще отаким, як цей ось дрібненький курсант з прапорцем у кінці строю. Він був юнгою на якомусь там італійському вітрильникові, що ходив з Італії на Херсон. Та біс його зна, що вони з Італії тоді возили, мабуть черепицю. Половина дахів Херсона ще й досі вкрито тією італійською черепицею. А звідси – хліб, це вже напевне. Звідси в усі часи возили хліб. І лише комуністам вдалося так занехаяти край, що хліб до країни довелося завозити з Канади. Але що там з нашими курсантами? Звідки вони будуть? Ще не визначилися?

Ага, є ще одна відмінність. Візьміть секундоміра й полічіть кількість ударів великого барабана за хвилину. Ну оте бум-бум бум-бам-бум, в такт якому увесь стрій печатає крок лівою (Що, ви потрапляєте в той «бум» правою? Негайно змініть ногу, бо дівчата з панелі засміють). Так ось, якщо барабан гамселить 110 ударів за хвилину, то це «тюльчин» стрій, а якщо лише 100 – то «централчин». Не знаю чому. Традиція. Ну і хто Вам винуватий, що Ваш годинник зупинився?

Добре, дивіться тоді, куди стрій повертатиме. Леніна в кепці вже пройшли? Добре. Це була площа Свободи. Отож бо, зручна назва, не треба переіменовувати щоепохи. Ні, Ленін у Херсоні не був, був Максим Горький. Він виторгував був на тутешньому Привозі ковіньку князя Джапаридзе і написав про це босяцьке оповіда...

Poll #1432388 Початок
Open to: All, detailed results viewable to: All, participants: 9

Чи зацікавить вас книжечка, яка починатиметься так?