БАРКАРОЛИ

 Гамериканському літунові подобалося те, що він уособлює Об’єднані Нації. Він зависав над якимсь черговим судном, що підходило до протоки Отранто, й перш за все представлявся на визивному каналі:
- I am  a United Nations aircraft! Звідкіля-куди-навіщо?
Вимова гамериканця нагадувала орфоепічні вправи Демосфена. Саме так цей шановний давньогрецький оратор говорив з повним ротом камінців.
- Теплохід “Сурож”, прапор – Панама. Прямуємо з Бургаса до Венеції. Вантаж – цинкові злитки, - доповідав наш капітан гамериканською мовою з кардашинським акцентом. При цьому він умудрявся за старою звичкою після кожного слова вставляти сполучник “бляха”.
- Роджер. I am a United Nations aircraft! «Суродж», прямуйте своїм курсом!
- Шо за Веселий Роджер? – чухав потилицю наш капітан Непийпиво з Кардашинки. – Пірати якісь!

Піратською зовнішністю відрізнявся якраз сам Непийпиво. Червоне, обвітрене обличчя, оторочене сивою шотландською бородою. Дерев’яні кочегарські стукалки на ногах, в яких гарно почуваєш себе у спеку на розжареній металевій палубі. Тропічні шорти та незмінний шкіряний жилет, в якому у піратів заведено зберігати запасні заряджені пістолі. На голих грудях з-під жилету виглядало сороміцьке татуювання – помилка курсантської молодості Непийпива. Голос в старого пірата завжди був хрипкий та рипучий, як після тижня вигуків “На абордаж!”

Непийпиво навмисне поставив мене до керма на своїй вахті, щоб