БАРКАРОЛИ

Чоловічі таємниці

Mon, 07 Dec 2009 13:20:29 GMT

А чи знаєте ви, що геть не чоловічий одяг - колготи - носять не тільки балеруни, але й трьохболтові водолази?

Культурне життя вирує

Thu, 03 Dec 2009 14:53:02 GMT

За останніх чотири дні випадково потрапив:

- на фестиваль каліграфії й друкарства "Рутенія"
- на виставу Безрукова "Хуліган" за віршами Єсеніна
- на презентацію нової книжки Ульяненка "Там, де південь"
- ~~на роботу~~ на свій власний семінар з пошуку та пошукової реклами для видавців в Гете-інституті

І скрізь - геть випадково, друзі запросили в останній момент телефоном, включаючи власний семінар, бо забув.

Каліграфи й першодрукарі виявилися досить гуморними доповідачами, особливо Дмитро Растворцев, і непоганими кулінарами: годували охочих справжнім казанячим кулішем і поїли махновським чаєм просто на вулиці.

Про Безрукова я, виявляється, був гіршої думки, ніж він того заслуговує. Моновистава хороша, мабуть роль бандюка Бєлова спортила людині життя, відтепер його чекають лише бандити чи мєнти до пенсії, а він може грати, коли є що грати, виявляється.

На презентації "Там, де південь" довідався багато цікавого про місто корабелів Миколаїв, бо книжка про тамтешніх босяків допризовного віку. А ще про те, що Берія - умніца.

На власному семінарі довідався багато нового зокрема про твіттер, але так і не зрозумів, на фіга воно людині треба.

Презентація нової книги Ульяненка наживо

Wed, 02 Dec 2009 17:03:53 GMT

Обласне радіо

Tue, 01 Dec 2009 11:54:12 GMT

Інтерв'ю на херсонському радіо. Пропагую сучукрліт, як тілько можу. Формат інтерв'ю теж сподобався. "Кажіть, шо хочете, а ми потім під цей потік свідомості підберемо і запишемо запитання" :) Усі б так.

Мінеллі й Баришніков

Mon, 30 Nov 2009 10:23:10 GMT

Хто як, а я Лайзу Мінеллі люблю, хоча бачив її лише у фільмі "Кабаре". Але все, що мала сказати глядачеві, вона у цьому фільмі встигла сказати, на мою думку. Шкодую, що так і не побачу ніколи жодного бродвейського мюзикла з її участю наживо, а не в записі.

А до Михаїла Баришнікова майже байдужий, бо не балетоман. Якби він не втік на гастролях до гамерики, швидше за все ніколи б про нього і не довідався.

Але якось трапилася серія рекламно-документальних фільмів. Баришніков те, Баришніков се. "Баришніков в Голлівуді", "Баришников на Бродвеї". Ось цей останній дивився з більшою цікавістю, бо партнеркою Баришнікова в цьому фільмі і була моя улюблениця Мінеллі. І вони разом навіть щось витанцьовували на бродвейській сцені в якомусь мюзиклі.

І варто було цих двох поставити поруч і примусити танцювати один танок, як все стало зрозумілим. Мінеллі - феєрична, драйвова, граціозна від Бога - настільки програвала в кожному па цього танцю витонченій культурі рухів балеруна Баришнікова, як стриптизерка біля жердини програє примі Большого біля станка. Балетний станок - начебто теж жердина, але встановлено її чомусь горизонтально.

В кожному русі Баришнікова відчувалася щоденна пахота біля цього станка, починаючи з шести років. І такі драйвові й емоційні викрутаси Мінеллі одразу відгонили отим самим кабаре і неправильно (вертикально) встановленою жердиною.

А згадав я це спеціально для одного френда, який запитував про халтуру в письмацтві і таке інше. Танцював Баришніков рівно стільки ж, скільки й Лайза, бо це був дует. Скількись там хвилин на сцені.
Але готувався до цих хвилин 20 років. В цьому різниця.

Така бухгалтерія

Mon, 30 Nov 2009 08:00:05 GMT

В собівартість гарної книги входять декілька років життя автора.

А хто на грошах

Fri, 27 Nov 2009 09:23:23 GMT

Ось що подумалось. Аби у 90-ті на виборах переміг не лис-Кравчук, а політв'язень Чорновіл, досі б пантеон національних кумирів-пророків, в тому числі на гривнях, був би дещо інакшим.

Не ідейно близький Кравчукові зрадник Мазепа, а ідейно близький Чорноволові отаман Сірко на десяти гривнях, наприклад. А що? Сірко теж пройшов через зону в своєму житті - його у Сибір засилали.

Але обирати на національного героя людину, яка виграла за життя 55 великих битв, жодному Суворову не насниться, - то не для хахлів. Хитрого лиса й макіавеля, як називали Мазепу запорожці, який просрав незалежність Гетьманщини через старечі сексуальні збочення - це по нашому. А потім педофільським скандалам і тому що коаліціонери зраджують одне одного вже по третьому колу дивуємося. Які герої на купюрах, така й країна.

Щоб не було марних звинувачень. Мазепу я ціную і жодним чином не засуджую. Як сталося так сталося. Україну він любив. Але робити з нього десятигривневого номінанта і піднімати його лик на хоругву все ж не став би. Це тільки колишній секретар по ідеології з ЦК міг додуматися.

Щоб не загубилась

Fri, 27 Nov 2009 07:38:48 GMT

We are the champions, my friends

Притча про сантехніків

Thu, 26 Nov 2009 11:10:54 GMT

В трубі парового опалення на сходах між двома поверхами утворився свищ. Труба парувала й підтоплювала навколишні квартири. Професор кафедри художнього перекладу Голопупенко декілька раз телефонував у ЖЕК, але сантехніки все не йшли.

- Самі колупайтесь за ті копійки, що нам ЖЕКи платять, - пояснювали свою позицію сантехніки.
- Ми на євроремонтах в піцот раз більше заробляєм. Чекайте.

Професор кафедри художнього перекладу Голопупенко вкрав у сантехніків розвідний ключ, ножиці по металу і, як міг, власноручно поставив хомут на свищ.

Ось тут і набігли професіонали.

- Хто так хомути ставить! Геть з професії! - кричали дипломовані сантехніки.

Насниться ж

Thu, 26 Nov 2009 09:46:15 GMT

Опівнічний жах курсанта мореходного училища - потрапити за розподілом на Аральське море.

Гендерне в дипломатії

Thu, 26 Nov 2009 07:42:45 GMT

Замість зустрічей без краваток скоро будуть домінувати зустрічі без ліфчиків.

Культурницьке

Thu, 26 Nov 2009 06:49:44 GMT

Одну знайому поетесу столоначальник попрохав звільнится за власним бажанням, бо не міг у її присутності матюкатися. Ніяковів. Як підрозділом міністерства культури в таких умовах керувати?

Поточне

Wed, 25 Nov 2009 20:12:21 GMT

Реготав, порвав дві марлевих пов'язки.

Банально, але факт

Wed, 25 Nov 2009 17:15:42 GMT

Ми вивчаємо історію за сміттям попередніх століть.

Фізика книжок

Wed, 25 Nov 2009 11:10:07 GMT

Агрегатні стани книжки: ефірний, шухлядний, видавничий, бібліотечний, хрестоматійний, електронний

UPD. макулатурний

Правила і правила

Wed, 25 Nov 2009 08:18:33 GMT

Насправді оті подвійні осьові, зебри й кирпичі - то суспільний договір між учасниками дорожнього руху, і ДАІ тут не при ділах. Вона взагалі не ДАІ, а ДАЙ. Заплатив дядьку з жезлом і мчи хоч з надзвуковою швидкістю хоч по зустрічній смузі.

В тому, що по зустрічній смузі більшість все ж не їздить винні не контролюючі органи, а те, що водіїколись домовилися їздити правою стороною дороги. В Британії домовилися лівою і їздять собі. Right is wrong, left is right. А ускладнення правил вже й дало роботу отому органу ДАЙ.

Про суспільний договір краще всього зрозуміло на нерегульованих зебрах. Правила на всю країну одні, але в одних містах пішоходів прийнято пропускати, ще підмигувати їм підбадьорливо фарами, в інших прийнято не звертати на них жодної уваги. Причому цікаво, що для того, щоб весь натовп водіїв згадав про правила, як правило досить одного гречного водія. Він зупинився й став пропускати, зупинився весь потік автомобілів від Щорса до Бесарабки. Тобто, і одного вистачає. Якщо таких небереться на місто хоча б тисяча, різниця між Києвом і Москвою в плані водіння стає помітною.

Так і в інших родах людської діяльності, в тому ж бізнесі чи вищій школі. Я от їхав недавно з професором з ВУЗу, де не беруть хабарів зі студентів. Зарплатня професора така, що цього не потрібно. Професор переживав, що от не приведи Господи, знімуть цього ректора, і все повернеться на круг. А назад в хабарі вже так не хочеться, коли спробував жити на чесну пристойну зарплату. Не знаю, чи вистачить одного ВУЗу на країну, щоб усі учасники цього руху перестали давити студентів на зебрі, сподіваюся, що їх насправді більше.

Тож в будь-якій ситуації з порушеннями, спробуйте задля хохми зробити все по правилах. Може саме з вас ота хвиля цивілізованого ставлення до пішоходів і почнеться.

UPD. Коменти з поза ЖЖ.

Не водії домовлялися, а ще візники. В австро-угорщині був лівосторонній рух, а поляки запровадили правосторонній. Штрафи не допомогали і львівський воєвода почав дарувати усім дядькам, котрі їхали тим боком що треба перочинні ножики із гравіровкою - від львівського воєводи. Ось ще і стало вирішальним.

Невже у Вакарчука не вистачить перочинних ножичків для всіх ректорів, що не обкладають даниною викладачів? :)

Навіяно дописом про фінікійців

Tue, 24 Nov 2009 10:49:26 GMT

Фінікійці, як відомо, жили в бронзовому віці. А ми, виходить, - в силіконовому?

Фінікійська торгівля

Mon, 23 Nov 2009 11:10:42 GMT

З дитинства захоплювався фінікійськими мореплавцями. Наприклад, вони обігнули Африку на своїх галерах за два тисячоліття до Васко да Гами. (До речі, сама "галера" - фінікійське слово, що побутує досі). Правда, пливли вони довкола Африки три роки, бо їхня технологія мандрів передбачала витягнути галери на берег, засіяти поле й дочекатися врожаю, а не везти харчі з собою від самого початку. Довкола Африки вони зробили це тричі.

Торгували з тубільцями вони теж оригінально. Викладали на видному місці на березі купу свого краму й ішли геть. Тубільці викладали поруч свою купу чого в них там було, достатню з їхньої точки зору для рівноцінного обміну. Якщо обсяг і номенклатура товарів вллаштовували обидві сторони, фінікійський торговець в наступний візит забирав чужий крам і залишав свій. Якщо не влаштовував - забирав свій крам і плив далі. Ніхто не пояснював, як вони торгувалися, якщо товар влаштовував, але ціна муляла, але були мабуть і такі випадки, про які історики просто не написали.

Тобто фінікійська торгівля унікальна тим, що ціни встановлював покупець, а торговець міг продавати або не продавати за запропоновану ціну. А згадав я про це не просто так, а обдумуючи фразу інтерв'юера, що побажав залишитися анонімним, про те, що він купував би ліцензійні записи, але ж вони гилять таку ціну, що доводиться слухати піратські.

Тобто знову настали часи, коли ціни встановлює покупець? Ось тут я й згадав фінікійців.

Але ситуацію з їх торгівлею, все ж, слід прояснити до кінця. Завжди знаходилися жадібні аборигени, які просто забирали їх крам і нічого не платили натомісць. Але фінікійці недарма крім грошей винайшли ще й алфавіт. Вони записували назву такого прибережного селища до своїх чорних списків, і в подальшому усі фінікійські галери їх обходили стороною. Тому скарги наших юзерів на те, що на сайтах ліцензійних записів такої локації як Юкрейн просто нема, слід розглядати саме в світлі цього принципу фінікійської торговлі: навіщо заводити Україну, якщо все одно це прибережне село ні чорта не платить?

Успіхів вам, кохані мої земляки.

Рекрутеру до відома

Fri, 20 Nov 2009 19:33:17 GMT

Не питай, скільки мов людина знає, Питай, скільки розкладок клави встановлено в неї на компі.

Поправка до закону 404

Fri, 20 Nov 2009 11:03:39 GMT

Цю репліку superknyga варто винести окремим дописом

Доступ в інтернет тільки по депутатському мандату

Шляхи, які ми обираємо

Fri, 20 Nov 2009 10:44:52 GMT

Шлях найменшого спротиву часто веде до найбільшої дупи.

Папір, кажете?

Fri, 20 Nov 2009 09:05:22 GMT

Інтернет все стерпить

Навмисне не вигадаєш

Thu, 19 Nov 2009 18:06:19 GMT

Радіограма

ВАНЮ ПРИДБАЙ МЕНІ КОПЕНГАГЕНІ БЮСТГАЛТЕР РОЗМІРИ СПИТАЙ РАДИСТА =
ЗІНА -

Це з книги Віктора Конецького прикол, але вигадати таке неможливо :)

Читачеві на замітку

Thu, 19 Nov 2009 17:09:42 GMT

Кращий спосіб спонукати автора до написання нової книги - заплатити йому за попередню.

Побронзовілі

Tue, 17 Nov 2009 20:56:33 GMT

Віктор Шкловський колись піддивився, що на письмовому столі секретаря Спілки (їхньої) поета Ігоря Сельвінського стоять бюсти Пушкіна та Лєрмонтова (чи Нєкрасова, може, не важливо). Важливо те, що Сельвінський сидів у своєму кабінеті між двома класиками.

- Сидить. Звикає, - схарактеризував Шкловський.

Хто буває в Спілці (нашій), чиї бюсти наші поети на столах тримають?