БАРКАРОЛИ

Питаннячко

Mon, 09 Nov 2009 13:21:36 GMT

Чи потрібен бібліотекареві бібліотечний день?

Персональна ЕОМ

Sun, 08 Nov 2009 19:42:59 GMT

Подумалось, що СРСР програв США перегони з комп'ютеризації зовсім не тому, що наші мікросхеми були найбільшими в світі, а наші перфокарти найбільш дірявими, а тому, що в жодного мешканця тієї країни не могло навіть уві сні промайнути, що комп'ютер може бути ПЕРСОНАЛЬНИМ.

О сколько нам откритій чудних готовіт просвєщення Гугль

Sat, 07 Nov 2009 20:23:52 GMT

Шукав якось необхідну для одного шкандалю на одному форумі літературознавчу книжку за прізвищем автора, а Гугль, язви його хоч в один з його тисяч серверів, все підсовував мені статті й сайти про моряків. Я навіть подумав, що проти мене застосовано новий алгоритм ранжування результатів пошуку, так званий "поведінковий таргетинг".

Ну знаєте, "Бігун" таке практикує. Запитаєш хоча б раз у житті "шини зимові" на Рамблері, і до кінця світу читатимеш на всіх сайтах, де є "Бігун", лише рекламу автомобілів, бо ці розумники записали в скрижалях, що ти автомобіліст, а ти неіякий не шофер, а літератор, шини шукав для достовірного фактажу в детективі про Аніськіна, але дурному роботу вже ніц не доведеш. Про моряків я шукаю часто, але Гугль в такому прямолінійному жлобстві до того помічений не був. А тут я аж засумнівався.

Начебто і прізвище не дуже розповсюджене, і автор серед українських літературознавців досить відомий і цитований, але - жодного натяку. Замість нього Гугль мені все моряків підсовує. І яких моряків. Останнього гардемарина Росії якогось - випускника Морського кадетського корпусу, що відійшов у кращий світ лише в 1995 (ого!), якісь підручники з суднових двигунів внутрішнього згорання та теорії будови судна, якісь згадки про джазмена капітана Колбасьєва (так, саме той з "Ми з джазу"), секретаря спілки (їхньої) Леоніда Соболєва, який написав про Федю з наганом, і т.д., до єдиного вірменського адмірала Ісакова включно. Коли в Гуглі виліз знайомий мені сайт Віктора Конецького (бо який же колишній моряк не бував на сайті Конецького хоча б раз у житті), я не втримався і пішов на того останнього гардемарина подивився на фото під час якогось збіговиська "клубу веселих капітанів" у Конецького.
Судячи з розмірів келиха, з якого причащалися капітани, це справді був дуже веселий клуб.

Потім я оговтався й продовжив пошуки необхідної мені книжки. Бо я шукав аж ніяк не блискучих морських офіцерів у кітелях з золотими ґудзиками, а твір одного маркововчкознавця - якогось дядька у вишиванці під сірим професорським піджачком і стереотипному пенсне над шевченківськими вусами.

Згадки про цього шановного пана-професора можна знайти на будь-якому сайті, присвяченому Марку Вовчку. Ось, наприклад.

3.Лобач-Жученко Б. Марко Вовчок. – К.,1987.
4. Лобач-Жученко Б. Марко Вовчок як прототип Анни Одинцової з роману І.Тургенєва «Батьки і діти» // Рад. літ-знавство. – 1989. - №3. – С.65-70.

6. Листи Марка Вовчка: У 2-х тт. / Упоряд. Лобач-Жученко Б., Дорошкевич В. – К., 1984.
7. Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К.,1983.

Дуже гарні й загальновідомі книжки (ви ж не сумніваєтеся, що я їх усі прочитав ще коли писав курсову з Марка Вовчка, еге ж?), в яких межу між детективом і літературознавством дуже важко провести.

А потім мені нарешті потрапила на очі фотографія отого професора в піджачку. Ну, без вусів, але типовий професор, з шотландською борідкою замість вусів. Я придивився і зрозумів, що натрапляв весь час на одну й ту ж людину. І мої уявлення про українських літературознавців далекі від істини.

Людина ця - Борис Борисович Лобач-Жученко, онук письменниці Марка Вовчка, випускник Морського кадетського корпусу, один з перших морських авіаторів у світі, письменник і історик літератури.

ЗІ. Якщо кого цікавить, для якого шкандалю потрібна була книжка, то шкандаль називався "Проблема авторства текстів Марка Вовчка" - столітній холівар українського літературознавства :)

Медвін

Sat, 07 Nov 2009 19:20:03 GMT

Найнебезпечніше для мого гаманця видавництво - Темпора. Кожного разу, коли мене заносило до їхнього стенду на Медвіні, гаманець худ. Довелося просто обходити той закуток, бо скупив ще не все, що хотілося б.

Підступне питання до Що? Де? Гугли?

Fri, 06 Nov 2009 20:41:22 GMT

Питання руба. Що спільного між цією книжкою і українським літературознаством? Або навіть не так - з українською класичною літературою. Гугліть на здоровля. Радьтеся в коментах. Питання здається мені непідйомним навіть для Онотолєя Васєрмана.

Вершини

Fri, 06 Nov 2009 18:16:31 GMT

Щоб зрозуміти акмеїстів треба бути альпіністом

Пошуки скарбів відміняються

Fri, 06 Nov 2009 08:55:24 GMT

Декілька днів тому розмова чомусь торкнулася "Цусіми" Новікова-Прибоя, і я запропонував товаришеві брати його лопати і їхати на колишній город брата Олексія Сілича в село Матвієвське Сасівського району Рязанської області - шукати перший варіант роману. Чомусь згадалося, що перший варіант, написаний по гарячих слідах, два роки шукали жандарми, поки Новіков-Прибой ходив собі в море на англійських пароплавах і у вус не дув. Але брат так надійно заховав його на городі, що й сам потім не міг знайти.
І Новікову-Прибою довелося відтворювати все по пам'яті, зрозуміло, що зі значними втратами фактажу.

Але мій товариш, як людина ретельна, не поспішав видавати мені свою лопату, а пішов перечитувати "Цусіму" і вчора показово ткнув мене носом в наступну сторінку після описаної мної історії з рукописом. Так ось, вже по братовій смерті небіж Новікова-Прибоя заходився наводити лад у господі і рукопис та записи тоді ж і знайшов під вуликами на задньому подвір'ї. Ось тобі й на. Це, виявляється, був уже другий варіант. А перший варіант було втрачено ще в японському полоні під час заколоту полоненої піхоти, яка чомусь визвірилася на морячків і хотіла вкоротити їм віку.

Отак буває з пам'яттю. Втім, Рязань тепер може спати спокійно, пошуки скарбів відкладаються :)

І чомусь пригадалося, як я сам, їдучи на пароплав в Херсоні, добряче отримав на горіхи від банди хуліганських підлітків на нічній вулиці. При цьому заробив просто хрестоматійний бланж під лівим оком, бо боявся випустити з рук сумку, яку тут же поцупили б, тож не було чим прикриватися зліва. В сумці не було нічого цінного з точки зору бандитських підлітків. Швидше за все вони її просто викинули б до смітника в наступному ж подвір'ї. Самі рукописи. Десь за десять років.

Але і в розпалі бійки я пам'ятав цю історію про Новікова-Прибоя і історію про Хемінгуея, в якого поцупили валізу з рукописами десь в Еспанії. Чи у Франції? Ось запропоную наступного разу відправитися до Мадрида на її пошуки, і мій товариш, як людина ретельна, усе перевірить і вичитає, перш ніж брати квитки на Мадрид.

Сміттєрайти

Wed, 04 Nov 2009 11:08:57 GMT

В інтернеті, принаймні в Рунеті, копірайти прийнято не поважати. Прийнято славити піратів, качати все на шару ще й обзиватися копірастами на тих, хто обурюються крадіжками. Ну, сталося як сталося, так тому й бути.

Але ось цікаві дані з дослідження інтернет-аналітика й гуру пошукової оптимізації Андрія Іванова з Казані. На солідній репрезентативній вибірці сайтів він показав, що кожну ориігнальну статтю в Рунеті передруковують в середньому 8 раз. Тобто 70% контенту в Рунеті - передруки й інше інформаційне сміття. Можна порахувати витрати пошуковців на те, щоб усе це знайти, переіндексувати, а потім викинути з індексів, а наші витрати - на те, щоб хоч щось оригінальне у цьому смітникові знайти.

Тобто причина того, чому оригінальний контент з такою неохотою йде до мережі, що доводиться авторів грабувати з застосуванням піратів, - очевидні. Він від мережі тільки втрачає. Пом'яніть моє слово, скоро читатимете вже лише передруки передруків, та й ті - написані роботами. І читатимуть за вас теж роботи :)

І проповіді а-ля Мась (Інфостор) про нову інформаційну реальність - дурниці і неусвідомлення того, що така система нежиттєздатна, бо не заохочує той новий контент виробляти. Все вже вкрадене до нас. Так безкінечно продовжуватися не може.

Втім, пристосовуватися до такої реальності все ж доводиться. Фокус "Ексмо" з новим романом Пєлєвіна мені навіть сподобався. Використали піратів, як рекламістів. Хохотался, як сказав би Фрунзік Мкртчан.

Щоб весь цей патос не пропадав марно, задам питаннячко.

А ви хотіли б платити за потрібний контент гарантованих властивостей, якби вам надали таку можливість?

Доставка води в офіси

Wed, 04 Nov 2009 10:14:19 GMT

Хто б міг подумати, що в 21 столітті буде відроджено питому київську професію водоносів, які носили колись воду з Дніпра на Печерськ по вулицях Старонаводницькій та Новонаводницькій. Саме носили, бо такою кручею жоден кінь діжку з водою витягнути не міг, доводилось об'їздити через Поділ, і водоноси були економічніші. Тому перший водогін у кінці 19 століття саме кияни зустріли з неабияким ентузіазмом. Я завжди цих водоносів згадую, коли в наш офіс якийсь хлопчина в кепці доставляє чергову сулію з питною водою. Ми вже змінили з різних причин декількох провайдерів питної води. Тобто бізнес у водоносів розвивається. Маса пропозицій на ринку, конкуренція. Я сумніваюся, що на всіх них вистачає джерельної води з вершин Аляски, чи з Олімпу, чи що вони там нам втирають.

А чи не здається вам, що наступним логічним кроком буде влаштування приватних водогонів питної води. Або хоча б чавунних колонок на розі вулиць. Або, нарешті, наш мер повернеться з космосу і наведе лад на водогоні звичайному, який вже побудували його попередники ще у 19 столітті, і ту воду знову можна буде пити.

За мандаринами

Wed, 04 Nov 2009 08:25:56 GMT

Монтеккі й Кобулеті грузинської політики

Смачного

Tue, 03 Nov 2009 08:34:18 GMT

Вчора приятель сформулював цікаве питання.

Чому українці бажають одне одному: "Смачного!",- а росіяни: "Приятного аппетита!"
Це значить, що ми все поз'їдаємо, або хоч понадкусуємо в будь-якому випадку, але хотілось би, щоб було смачно? А росіяни вередують, їм апетит ще додатково запрошувати треба?

Ну, згадали, звичайно, що російський апетит - калька з французького bon appetit! Подивилися, як це звучить стома мовами на спеціальній сторіночці . Але питання залишилося.

Bonum appetitionem! усім хто скоро обідатиме :)

Малолюдство

Mon, 02 Nov 2009 08:56:21 GMT

Ось тут провів цікавий експеримент. Запропонував відповісти на три простих запитання.

1. Чи вірите ви, що предки українців приручили коня?
2. ..... винайшли колесо?
3. ......винайшли вулик?

Хто ще не проголосував, може долучитися, але перші коментарі вже маю

В найбільш пікантну ситуацію потрапили ті, хто не вірить у вулик. Справа в тому, що це, як не дивно, досить недавній винахід людства, і ми знаємо достеменно не тільки те, що винахідник був українцем, але і його ім'я. Зробив це у 19 столітті Петро Прокопович. До цього користувалися колодами. В термінологічні суперечки, чи можна колоду називати вуликом пропоную не вступати :)

Рухаємось далі. "Колесо - священний предмет давніх українців... об'єкт давньоукраїнської міфології. Як довели англійські археологи Г.Кларк і С Піггот у книзі "Протоісторичні суспільства" (Лондон, 1965), колесо, а отже й вози "відомі були в Україні ще в ІІІ тис. до н.е." В розкопках біля українських сіл Усатово, Дереївка і Євминка були знайдені перші в світі колеса Трипільської доби (Л.Силенко)" (с) Сергій Плачинда

Можете пошукати альтернативні версії щодо першоколес, знайдених в Месопотамії, Швейцарії та Словенії, але Україна - також одна з версій, адже оцінюють вік знайдених колес, а про вік незнайдених можемо лише припускати. Принаймні фольклорні дані (священність колеса в українців) цього не заперечують.

Ну а з конями - набагато легшее, бо шумери не мали кінноти, і Гільгамеш ходив на свої подвиги пішки :) Між тим, на розкопках все біля тих же згаданих сіл в культурних шарах V тис. до н.е. знадені скотомогильники, і коні були поховані з упряжжю. При цьому посилаються на праці американських археологів Райнера Бергера і Райнера Проча.

Як правильно зауважив один юзер, історія не має бути предметом віри, але предметом знань. Навіть якщо прийняти до уваги дискусійність цих гіпотез, все одно залишається питання, чому золото Полуботка виявилось більш цікавим для українців, ніж речі, на яких базується сучасна людська цивілізація.

Чи можете ви уявити китайця, який не наполягав би на тому, що порцеляну винайшли його предки? Так

Ні

Я сам китаєць

Індоєвропа

Sun, 01 Nov 2009 20:31:26 GMT

Читаю Плачинду і згадую улюблений часопис 90-х "Індоєвропа" - притулок усіх божевільних ідей українства. Божевільних в Ейншетйнівському сенсі - "Ваша ідея недостатньо божевільна, щоб бути геніальною"

І намагаюся зрозуміти, чому ці ідеї, яких таки вистачало, не спрацювали, і загалу куди цікавішим виявилося золото Полуботка, ніж те, що він проживає на батьківщині першого колеса й плуга. Отож пропоную відповісти френдам на три прості питання

View Poll: Індоєвропа

Словничок для матросів

Sat, 31 Oct 2009 20:03:28 GMT

Повторюю легенду. Це один з двох словничків до книги. В ній буде "Словничок для поетів" та "Словничок для матросів". ~~Поети~~ Матроси можуть перепитувати зараз, якщо щось таки залишилось незрозумілим.

«Воплі Видоплясова» - славетний рок-гурт, що повернув українську мову до активного вжитку на сцені в середині 80-х, названо на честь героя з роману Достоєвського.

Omnia mea mecum porto – Усе своє ношу з собою (лат.)

Агузарова Жанна – солістка гурту «Браво» у середині 80-х. Неземна дівчина, яку декілька раз викрадали то ОМОНівці, то марсіани, то американці, втім завжди повертали до Москви.

Айвенго – шляхетний герой лицарського роману Вальтера Скотта. Спеціалізувався по допомозі прекрасним дамам, бився за них списом і мечем.

Айтматов Чингіз – киргизький радянський письменник, автор багатьох романів, зокрема «Білий пароплав» (1970). Деякий час був радянським послом в країнах Бенілюксу, мешкав у Люксембурзі.

Акваріум – культовий ленінградський рок-гурт з лідером Борисом Гребєнщиковим. Саме його виступ призвів до скандалу на всесоюзному рок-фестивалі в Тбілісі.

Анна Кареніна – героїня роману Льва Толстого, що кинулася під поїзд. Називати так пивбар поблизу залізничної колії – то специфічний херсонський гумор.

Анна на шию – назва оповідання Антона Чехова, що обігрує орден святої Анни, який носили на стрічці на шиї, і походеньки дружини чиновника Анни.

Апасіоната – фортепіанний твір Бетховена, який включили в фільм про Леніна в Горках. В результаті став єдиним фортепіанним твором, який знало партійне керівництво в часи СРСР.

Архімед – уславлений давньогрецький науковець. За легендою, відкрив свій знаменитий закон, занурившись у ванну, і так цьому зрадів, що побіг вулицями Сіракуз з вигуками «Знайшов!» («Еврика!»), забувши одягнутися.

АС/DC – назва популярного в СРСР австралійського рок-гурту. Лідер Малкольм Янг. Названо на честь електричного маркування змінного та постійного струму.

Асканія – то не тільки рейдовий катер херсонського морського порту, але й біосферний заповідник у Таврії, колишній маєток Фальцфейнів.

Ахматова Анна (Горенко) – велика російська поетеса родом з Києва. Дружина поета Миколи Гумільова. В тексті наведені не тільки оригінальні її вірші в українському перекладі, але й вірш Івана Франка зі збірки «Зів’яле листя», яку вже Ахматова переклала російською. Це вам щодо того, що українська мова її «не гріла» - часто цитованої фрази, висмикнутої з контексту (вона пояснювала, чому може писати вірші лише російською).

Зараз цю фразу цитують переважно рафіновані київські поетеси, щоб не вчити української. Бо для інших полум’яних захисників російської вона давно вже стала Анної Ахметовою.

Бажан Микола – український радянський поет, перекладач. Попри те, що в літньому віці був шановним редактором Української радянської енциклопедії і сидів в усіх президіях, в молодості був бешкетником-футуристом.

Бамбула – реальний цирковий атлет, що залишився в пам’яті народній у приказці «силач Бамбула»

Басов Володимир – радянський кінорежисер та актор. Зокрема грав міліціонера у фільмі Гайдая «Напарник»

Бах Йоган Себастьян – німецький композитор-класик

Бережний Олесь – укрсучпис, автор книжки «Червоний борщ», мешкає на вашингтонщині. За фахом – викладач української мови, тож іноді втрачає контроль й продовжує їй навчати, навіть коли слухачі її вже знають.

Бетмен – людина-кажан, герой американських коміксів та фільмів, супергерой, рятівник міста

Бодуен де Куртене – професор петербурзького університету, нащадок короля Єрусалимського Болдуїна, один зі стовпів вітчизняної філології, чиї праці студенти вивчають вже на першому ж курсі.

Борзов Валерій – бігун, спринтер, двічі олімпійський чемпіон. В описувані часи його чемпіонство ще не забулося, а спортивне функціонерство ще не приїлося, і усіх швидкісних бігунів порівнювали саме з ним.

Боярський Михайло – незрівнянний актор та співак, який після ролі д’Артаньяна так і не знімає капелюха. Це примусило його шанувальників провести конкурс на новий імідж для улюбленого співака. Переможцем виявився плакат «Че Бояра», на якому капелюха пропонувалося замінити на берет товариша Че Гевари, а гітару на автомат калашникова.

Браво – це не тільки сигнальний прапор Міжнародно зводу сигналів, але й рок-гурт Євгена Хавтана, що грав стилізації під твісти 60-х з середини 80-х до середини 90-х. Його солістами в різний час були Валерій Сюткін та Жанна Агузарова (див.)

Брекмор Річі – британський бас-гітарист, лідер хардрокового гурту «Діп Пьорпл».

Броненосець «Потьомкін» - не тільки бунтівний бойовий корабель ЧФ, але й ще німий фільм Сергія Ейзенштейна, «краща картина усіх часів та народів». Знаю американців, що приїздили до Одеси лише щоб сфотографуватися на уславлених цим фільмом Потьомкінських сходах.

Будійовицький анабазис – розділ з «Пригод бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека, в якому Швейк марширує околицями Будійовиць згідно підказок місцевого населення, але ніяк не може в ті Будійовіци потрапити. Пародія на твір давньогрецького автора Ксенофонта «Анабазис».

Бурда Борис – одесит, корифей гри «Що? Де? Коли?», який знає практично все на світі, ось спитайте щось у нього самі.

Бурса – місто в сучасній Туреччині, в якому ще у візантійські часи вперше з’явився такий тип духовного навчального закладу для хлопчиків.

Бурсаки – учні бурси. В Україні аж до 19 століття в бурсі навчалися не тільки духовні особи, але й діти-юнаки усіх станів та верств начелення, чим ми відрізнялися від тих же західних чи російських університетів, де вчитися могли лише дворяни. Традиції бурсаків ретельно описані багатьма письменниками, починаючи з того ж Гоголя, дають зрозуміти, що деякі звичаї курсантів зародилися ще в справжніх бурсах.

Ваганти – мандрівні студенти, переважно двієчники, які мігрували між середньовічними європейськими університетами і залишили по собі багато студентських пісень та віршів. Були серед них і наші земляки.

Валуєв – не сучасний боксер, а царський міністр, який своїм указом 1863 року заборонив українську літературу, заявивши, що «нєт, нє било, і бить нє можєт нікакого особого малоросійского язика». З того часу займатися українською літературою стало злочином і це відвадило від неї випадкових людей, за що Валуєву можна й подякувати. Література суцільних нонкомформістів. Де ще таку знайдете?

Ван Дамм – голівудський актор бельгійського походження справді дебютував у фільмі «Хижак» і весь фільм добросовісно полював на Шварценегера під маскою інопланетника з щелепами мурахи. Тож не дивно, що більшість глядачів цього не пам’ятає.

Веласкес Дієго – іспанський художник 17 століття. Автор рекомендує подивитися його полотно «Венера з дзеркалом» в Лондонській національній галереї, щоб зрозуміти усю підступність і фривольність авторових порівнянь.

Винниченко Володимир – український прозаїк, драматург та державний діяч початку 20-го століття. Коли в Микити Сергійовича Хрущова в 60-х роках спросили про літературні уподобання, він назвав Винниченка, так і не довідавшись, що назвав письменника, забороненого власними підлеглими. Почитайте хоча б «Сонячну машину», гостру соціальну фантастику середини 20-х років, написану вже в еміграції.

Вишня Остап (Губенко Павло) – український письменник-гуморист. Десять років з 1933 по 1943 провів у таборах за свої жарти. Проте, за спогадами співучасників, продовжував жартувати й там. Редагував журнал «Перець», написав повне зібрання усмішок, гуморесок і жартів зокрема мисливських та рибальських, за що з повним правом міг би бути почесним курсантом рибної море ходки.

Волошин Максиміліан – киянин, що облаштувався в Феодосії на березі моря, став носити замість штиблетів і штанів грецькі сандалі й туніку, і став великим російським поетом. Чи спочатку став великим поетом, а потім вже облаштувався на морі, зараз вже не розбереш.

Гайдай Леонід – культовий режисер кінокомедій 60-70-х. років 20 століття. На жаль, також гарна ілюстрація того, що навіть визнаному класику у мистецтві не можна тупцяти на одному місці. У 80-ті продовжував знімати все ті ж комедії, але вони вже були не смішними. А в 90-ті виглядали взагалі жалісно. Колекцію ранніх кінокомедій Гайдая мусив мати кожен пароплав, що поважає себе.

Гвердцителі Тамара – велика грузинська естрадна співачка виконує пісні вісьмома мовами: грузинською, російською, французькою, італійською, іспанською, англійською, давньоєврейською та українською. В описуваний період вона саме перестала співати в дитячому ансамблі «Мзіурі» і перемогла на конкурсі «Золотий Орфей» в Болгарії з сольною програмою.

Гектор – троянський герой, що протистояв Ахіллесу на сторінках Гомерової «Іліади». У вирішальному поєдинку суперники під час бою тричі оббігли по колу стіни Трої. Саме довіра археолога Шлімана до цього епізоду з Гомера дозволила йому правильно визначити місце розкопок і знайти Трою. До нього усі копачі шукали на іншому пагорбі, але Шліман бачив, що пагорб був завеликий, щоб його тричі оббігли навіть такі герої, як Гектор та Ахіллес. Тож вибрав неподалік підходящий за розмірами пагорб і виявився правий.

Гіменей – бог шлюбу у давніх римлян.

Гіппократ – перший давньогрецький лікар, покровитель медицини

Гоголь Микола – судячи з назви найвідомішої його повісті «Шинель», з якої, за запевненнями Достоєвського вийшла уся російська література, - мабуть таки точно колишній курсант.

Словничок для поетів, 4 порція

Fri, 30 Oct 2009 17:51:37 GMT

Самоволка – самовільна відлучка в місто ( на берег). Щоб відрізнити самовольщиків від законослухняних курсантів, останнім видавали звільнювальні білети з фото, печаткою й підписом командира роти.

Сампо - самопідготовка

Санта-Крус-де-Тенеріфе – іспанський порт на Канарських островах, населення 220 тис. Популярний порт заходу радянських рибалок, що поверталися з району промислу сардини у ЦВА.

Сардина (Sardina) – цінна промислова риба з дуже ніжним м’ясом, яка зазвичай іде на консерви в олії . Під цією промисловою назвою об’єднано три породи риб, окрім власне сардини, ще сардинопс та сардинелла.

Сахалін – великий острів на Тихоокенському узбережжі Росії, традиційне місце заслання каторжників та випускників ХМУ РП. Письменника Чехова після мандрівки на Сахалін усі інтелігенти вважали героєм.

Сейнер – рибальське судно малого розміру, яке ловить рибу переважно кошільковим неводом, а не тралом чи конусом. Втім, іноді їх одразу будують для різних знарядь лову

Середні – гребці у шлюпці, що веслують на середніх банках, між загребними та баковими

Сигнальні прапори – комплект прапорів, що, як правило, відповідає кирилічній чи латинській абетці, по прапору на кожну літеру. Втім, простий набір сигналу літерами використовують дуже рідко, переважно на свята, коли кораблі тими прапорцями «розцвічують», набираючи якусь фразу. В морі кожен прапор чи комбінація з двох-трьох прапорів, вже означає щось за сигнальною книжкою. Наприклад прапор «Червь» - літера Ч – означає «людина за бортом» тощо. Вже майже забутий спосіб комунікації на морі, яким користуються здебільшого за традицією. Тобто лоцмана викликають по радіо, але за традицією піднімають на реї ще й прапор «Hotel» який значить «Потребую лоцмана».

Сингапур – острівне місто-держава у Південно-Східній Азії, колишня англійська колонія. Вигідне географічне розташування на перетині основних торгових шляхів з Індійського до Тихого океанів привело не тільки до того, що в ньому знаходиться найвідоміший ринок у світі – Малай-базар, але й до прискореного економічного розвитку держави і входження Сингапуру до так званих «Азійських тигрів». Крім того, місто з немислимими штрафами за сміття, викинуте не в урну, й особливими вимогами до зачісок та одягу моряків, якщо ті хочуть зійти в Сингапурі на берег.

Синоп – невеличке місто на Анатоліському (Чорноморському) узбережжі Туреччини, спорудження якого приписують легендарній амазонці Синопі. У 1853 році ескадра адмірала Нахімова без оголошення війни напала на турецький флот в Синопі, що послужило приводом для Кримської, або Східної війни Англії, Франції і Туреччини проти Росії. В ході Синопського бою місто було повністю спалене.

Сівероморськ – російська військово-морська база поруч з Мурманськом.

Склянки – мелодійне бемкання в судновий дзвін щопівгодини від одного удару до восьми. За склянками відлічувалися чотири години вахти в часи, коли годинників в матросів ще не було, а на військовому флоті за традицією бемкають ще й досі.

Скойлати – зібрати швартовний трос чи викидний линь шлагами (петлями) на руку чи на кнехт, в’юшку тощо.

Скумбрія (Scomber scombrus) – цінна промислова риба розміром від 30 до 60 см. Чорноморська скумбрія зимує у Мармуровому морі.

Совіспан – назва магазину для радянських моряків в Лас-Пальмасі

Сопливчик – деталь форменного одягу моряка рядового складу. Ошийник, що нагадує комірець американських капеланів, з клаптем тканини, що закриває груди. Носиться під бушлатом чи шинеллю замість шарфа.

Спартак – московський футбольний клуб.

Спурт – ривок, збільшення темпу на спортивній дистанції

СРТМ – середній риболовецький траулер морозильний. Розрізняли ще так звані СРТМи-кормовики і СРТМи-бортовики, за кормовим чи бортовим тралінням – способом волочити за собою трал. Згаданий в тексті «Залізний поток» був, здається, бортовиком.

Стамбул – головний турецький порт на берегах протоки Босфор, населення більше 16 млн, колишня столиця Османської імперії, колишня столиця Візантії, колишня столиця Східної Римської імперії, колишня грецька колонія Візантій.

Стерно (rudder) – вертикальна дерев’яна чи металева пластина певної форми на кормі шлюпки чи судна, за допомогою якої можна змінювати курс на ходу судна за рахунок потоку води, що набігає. Існують десятки його різновидів, поет же має затямити лише одне: стерно, руль – саме ця пластина, а не той бублик, який крутить матрос-стерновий. Не в таксі. На судні той бублик зветься штурвалом.

Сторожовий катер «Гриф» - тип морського прикордонного катера на підводних крилах

Стріла – елемент вантажного оснащення судна

Сỳдно - коли я назбираю грошей на свій перший гранатомет, я негайно поїду на телеканал СТБ, який заполонив ефір сюжетами про моряків з наголосом на суднό. Адресу телеканалу я знаю. Словники 1928 року словниками, але треба ж і совість редакторам хоч трохи мати. Хоча б раз послухали, як люди, яких це стосується, кажуть, а не за Памвою Бериндою звіряли.

Сухогруз – зауваження щодо суднá справедливе і для такого новотвору в українському телевізорі як «суховантаж». Зберу усіх редакторів і віддам у прийми сомалійським піратам вчити матчастину. Сухогруз - судно для перевезення так званих генеральних вантажів у трюмах.

Суши весла! – команда припинити веслування, не кидаючи весел. Весла вирівнюються перпендикулярно бортові і паралельно воді

Табань! – команда гребти у зворотному напрямі.

Танкер – судно для перевезення наливних вантажів, зокрема нафти. Цікаво, що цей тип судна винайдено Нобілем для перевезення бакинської нафти Каспійським морем та Волгою. І ці люди розповідають нам казочки про винайдення динаміту.

Тільник – вульгарна назва тільняшки

Торгаші – моряки торгового флоту

Торгсин – тут теж саме що й магазин «Альбатрос». А взагалі походить від «торговий синдикат» - мережі валютних магазинів для іноземців у часи НЕПу. Просто диву даєшся, наскільки слова живуть довше за речі, на позначення яких їх було придумано.

Тралова дошка – елемент оснащення промислового трала. За профілем схожа на крило літака, завдяки чому дві тралових дошки на ходу судна розходяться в різні сторони і розкривають трал в горизонтальній влощині.

Тральщик – увага всім поетам! Бо навіть журналісти й прозаїки часто плутають тральщики й траулери. Так ось, тральщик – це військовий корабель, який тралить міни. А траулер – ловить тралом рибу. Спільного в них тільки те, що обидва таскають за собою трали, які – навпаки – нічого спільного не мають. Військовий трал – металевий трос з різаками. Рибний трал – сітяний, схожий на панчоху з грошима. Отож будьте уважні, щоб не отримати на горіхи і від рибалок, і від військових моряків. Не називайте траулери тральщиками та навпаки.

Транець – «обрізана» пласка корма судна або шлюпки. В шлюпці її ще звуть «транцевою дошкою»

Транзистор – напівпровідниковий пристрій, аналог лампового тріода

Трап – драбина, сходи або похилий помост на судні, або між судном і берегом.

Трапезонт – перекручена назва чорноморського візантійського міста Трапезунд, як її почули запорозькі козаки. Втім сучасні власники міста – турки – почули її не краще і зараз називають Трабзон. В Середні віки певний час існувала навіть так звана Трапезундська імперія, яка, втім, не відрізнялася великими розмірами.

Траулер – рибопромислове судно, що ловить рибу тралом – різноглибинним (пелагічним) або донним. Найбільш поширений тип рибальського судна, принаймні у нас. Див. також тральщик.

Тузла – піщаний острів впоперек Керченської протоки, на якому розташовано пансіонати та риболовецьку артіль. Сама назва походить від тюркського слова «солеварня» і розчину для засолювання риби – тузлука. Саме тут солять уславлених керченських оселедців.

Тунець - Thunnus thunnus L. – риба родини тунцевих, досягає розмірів до 3 м і ваги до 600 кг, цінна океанська промислова риба, з нього досить смачні котлети.

Тушка – оброблена риба, вже без голови, без хвоста й без нутрощів.

Ушаков Федір (1744-1817) – адмірал, флотоводець, один із засновників Херсона та Чорноморського флоту, винахідник нової тактики бою вітрильних лінійних флотів, яка принесла йому багато перемог над турками та французами. Єдиний йому пам’ятник на теренах колишнього СРСР знаходився в Херсоні. А зараз там вже є і його капличка, бо він виявився єдиним канонізованим церквою адміралом. Мабуть адміралу стати святим ще важче, ніж верблюду пройти через вушко голки.

Фалінь – нетовсті й не дуже довгі швартовні кінці на носу та на кормі шлюпки. Зазвичай укладаються красивими завиванцями. Не плутайте з фалом – то снасть для підйому паруса.

Фальштруба – усі префікси фальш- на судні означають, що колись те було справжнім. Ось і труба була справжньою на паровиках, а на теплоходах, які рухає дизель, по суті вже не потрібна і є лише традиційною деталлю суднової архітектури, яку розфарбовують у кольори певної судноплавної компанії. Зазвичай у фальштрубі зберігають усякий непотріб.

Фарватер – судноплавна ділянка річки чи прибережної частини моря з достатніми для суден прохідними глибинами. Поблизу портів та в зонах інтенсивного судноплавства фарватери зазвичай позначають буями.

Флагшток – щогла для підйому прапора на кормі судна чи на березі.

Фланка – сленгове, темносиня матроська форменка з фланелі, так звана форма номер три. Носиться в холодну пору року. Не плутати з голландкою – такою ж форменкою, але білою й бавовняною.

Флюгарка – кругла емблема на борту шлюпки і прапорець з таким же малюнком на шкаторині вітрила, що позначає належність шлюпки певному кораблеві, а в училищі – певній роті тощо.

Форма раз – форма №1 – білий верх, білий низ. Така форма традиційно була лише в Чорноморського флоту.

Фрегат – вітрильне судно з прямими вітрилами на всіх щоглах і змішанним оснащенням (прямі й косі вітрила) на кормовій щоглі. Щогл при цьому має бути не менше трьох, бо дві – то інший тип судна (бриг). Якщо на кормовій щоглі (бізані) будуть тільки косі вітрила, фрегат перетвориться на барк (див.)

Хвилелом – портова захисна споруда для захисту від хвиль. Зазвичай це висипки з великих брил каміння або бетонних блоків.

Хейердал Тур (1914-2002) – норвезький мандрівник, етнограф, письменник та історичний реконструктор, що здійснив декілька плавань через три океани на копіях доісторичних суден, щоб довести свої теорії розселення давнього людства планетою.

Хек (інша назва – мерлуза) – Merluccius – найпопулярніша риба радянських домогосподарок. Він нікуди не зник з магазинів, просто змінив прізвище.

Ходовий знак – навігаційні знаки по берегах річок, які вказують той берег, під яким більші глибини.

ЦВА див. Центально-Східна Атлантика

Цементовоз – судно для перевезення нефасованого цементу насипом. Має герметичні трюми, що більше нагадують цистерни, й оригінальну систему вивантаження, що нагадує пилосос. Вантажиться тільки на спеціально обладананих причалах. Вважається шкідливим для здоров’я типом судна.

Центрально-Східна Атлантика – найбільший промисловий район, розташований біля берегів Західної Сахари, окупацію якої Марокко не визнає ООН, тому мароканці не можуть встановити там 200-мильної економічної зони й рибалки різних країн можуть ловити рибу близько до берегів. Втім, мароканці трактують закони інакше і час від часу обстрілюють якесь судно чи забирають капітана до в’язниці.

Цусімська протока – протока між Японією та Кореєю, в якій у 1905 році був потоплений чи взятий в полон весь російський броненосний флот.

Чайка – тип гребно-вітрильного запорозького судна, пристосованого для плавання морем.

Чайний кліпер – вершина розвитку вітрильників. Трансокеанський трищогловий вітрильник, який у 19 столітті перевозив чай нового врожаю з портів Китаю до Англії. Для цього їм доводилося огинати Земну кулю. Англійці, як люди азартні, ставили ставки на те, який з кліперів прийде першим, і чай з його трюмів коштував в декілька раз дорожче. Судновласники стали виплачувати командам премію за швидкість, і в результаті це перетворило комерцію на перші навколоствітні перегони, не менш азартні ніж сучасна Формула-1. Найшвидшим кліпером усіх часів спеціалісти вважають «Фермопіли», а зовсім не «Катті Сарк», яка вціліла до наших днів у музеї в Лондоні.

Чака – деталь набору шлюпки, дощечка, що розпирає банки. Йде зсередини шлюпки вздовж бортів.

Частик – за промисловою класифікацією, уся риба, крім лососевих, осетрових, оселедцевих та деяких інших цінних пород.

Чеки ВТБ – див. Бони 1, інвалютний карбованець, магазин «Альбатрос»

Черговий – (по роті, по училищу, по камбузу тощо) старший наряду на даному посту з офіцерів або курсантів, який несе відповідальність за ввірений об’єкт. Зазвичай йому підлягають днювальні, робітники по камбузу тощо.

Чесма (Чешме) – історичний порт в Туреччині, де у 1770 році ескадра кораблів російського Балтійського флоту під командуванням графа Орлова повністю спалила турецький флот в бухті

Чиф – начальник училища. На судні – старший помічник капітана. В індіанському алемені – вождь. Ось яка чудова ця англійська мова.

ЧудО – традиційне вболівальницьке скорочення від «Чорноморець, Одеса»

Шабаш! – команда припинити веслування і прибрати весла в шлюпку.

Шаланда – рибальський вітрильно-гребний човен на Чорному морі.

Шангоут – вигнута деталь набору шлюпки чи судна, що нагадує ребро скелета ссавця. Шпагоути кріляться до кіля і формують обводи судна. На них закріпляються дошки чи металеві листи обшивки.

Шарова фарба – специфічно флотська назва сірої фарби, яка, ймовірно, походить від українського «шарий» - сірий.

Ширстрек – верхня дошка обшивки шлюпки, що йде під привальним брусом. Ширстрек зазвичай фарбують у зелений, червоний або жовтий колір, в залежності від того борту корабля, на якому висить шлюпка на шлюпбалках.

Шкертик - шнурок

Шлаг – одна петля скойланого троса

Шлюпочний вузол – в’яжеться за щоглову банку (див) шлюпки й використовується при заведенні на шлюпку буксирного кінця. Особливістю вузла є те, що він не затягується при натяжінні буксира і його можна віддати на ходу шлюпки в разі необхідності.

Шхера – вузька звивиста затока на узбережжі Балтики проміж великої кількості прибережного каміння, скель та острівців

Щоглова банка – банка шлюпки, до якої так званою наміткою кріпиться щогла, яку впирають у нижнім кінцем на кіль у так званому степсі. Таким чином щогла фіксується у двох точках.

Щогла – вертикальне кругле рангоуте дерево, зазвичай з клеєної деревини, на якому піднімають вітрила, антени, такелаж, сигнальні прапори тощо.

Якір Холла – найпоширеніший тип якоря з поворотними лапами, завдяки чому якір зручно втягувати в клюз, на відміну від якоря адміралтейського. Крім того – традиційний символ судноводійської спеціальності. Його чеканять на каптіанських жетонах – нагрудних знаках капітанів далекого плавання.

Ял, ялик– тип гребно-вітрильної шлюпки з гострим носом і пласкою кормою. Зазвичай несе розрізний фок і має від 4 до шести весел. Найпоширеніша чорноморська шлюпка.

Ярославець – розповсюджений тип портового катера мореходністю до 4 балів. Конкретна спеціалізація (рейдовий катер, водолазний бот тощо) залежить від обладнання.

Ми ділили алфавіт

Fri, 30 Oct 2009 15:34:57 GMT

Згадався чомусь герой Лєскова, який працював писарем, але мав замало хабарів для прокорму, бо капосний писарчуковий начальник посадив його завідувати літерою "Фіта", з якої мало того, що небагато прізвищ починаються, так і ще дехто намагається писатися через "Ферт".

І подумалося, а як ділили між собою літери укладачі усіляких енциклопедій? Чи є цікаві й небажані літери? Чи билися, скажімо, французькі енциклопедисти Дідро та Руссо за літеру Х? І на чиєму боці був у цій бійці Вольтер?

Ось ви яку б літеру за собою закріпили?

Словничок для поетів, 3 порція

Fri, 30 Oct 2009 14:57:46 GMT

Повторюю легенду. Це один з двох словничків до книги. В ній буде "Словничок для поетів" та "Словничок для матросів". Поети можуть перепитувати зараз, якщо щось таки залишилось незрозумілим.

Ліверпуль – порт на північному заході Англії, через який в Європу імпортували рок-н-ролл. Так, лідер «ліверпульської четвірки» – Джон Леннон – виріс на контрабандних платівках з американських кораблів. Населення 440 тис. До Ліверпуля був приписаний сумнозвісний «Титанік».

Лієпая – латвійський порт на узбережжі Балтійського моря. В ньому традиційно було дуже багато рибалок та військових кораблів.

Лійка – це не воронка для наповнювання пляшок, а спеціальний черпак для вичерпування води зі шлюпки. Нагадаує, швидше, совок для сміття з високими бортиками. А щоб вже остаточно заплутати салаг, совок для сміття на флоті зветься шполик.

Лісовоз – судно для перевезення деревини. Відрізняється від судна для генеральних вантажів тим, що пристосоване брати вантаж (ліс) не тільки в трюми, але й на верхню палубу та кришки трюмів – в так званий караван. Через це вигядає в морі дуже мальовничо.

Лоцманський катер – доставляє лоцмана на борт судна на підходах до порту, і робить це за будь-якої погоди та видимості. Через це зазвичай мають підвищену мореходність і вифарбувані в яскраві кольори

Луанда –

порт на Атлантичному узбережжі Африки, столиця Анголи, населення 4,5 млн. Найдорожче місто світу для іноземних працівників. Довгий час тими іноземними працівниками були наші рибалки, які мали тут ремонтну базу для суден, що працювали у ЮВА під Намібією. Ангольський рейд славився необхідністю через певний проміжок часу кидати за борт гранати, щоб відлякати бойових плавців.

Магадан – гумор фрази «якщо на розподілі пощастить – то Магадан» зовсім недоречний. Магадан – обласне місто, населенням 100 тис., центр золотовидобувної та рибообробної промисловості, тощо. Має навіть власний університет. Порівняйте з Мало-Курильськом (див.), куди теж потрапляли працювати наші випусники.

Магазин «Альбатрос» - магазини для моряків та членів їх родин, які були в кожному великому порту СРСР. Торговля в них велася за так звані чеки ВТБ, або бони. Ціни в них були помірними, щоб моряк не витрачав свою справжню валюту за кордоном, а отримував чеками.

Маклак – так в старій Росії називали перекупників краденого. Але у моряків це означало ще дешевих крамарів в портах, до яких часто заходили радянські судна. Зазвичай вони спеціалізувалися виключно на товарах для радянських моряків, спеціально мали російські назви, торгували дешевим товаром з незначною некондицією тощо. Мігрували за радянськими рибалками по всьому світу, варто було тим змінити закордонний порт базування з Гібралтара на Лас-Пальмас, наприклад.

Мало-Курильськ – населений пункт на острові Шикотан, Курильські острови. Населення – 1100 чол. Там знаходиться рибкомібнат «Острівний», що перероблює в основному сайру. Японія оскаржує приналежність острова Шикотан до Росії.

Манільський канат – канат, сплетений з волокон тропічної рослини абака – прядильного сорту банана. Міцніше за пеньковий трос і не гниє в морській води. Проте, через більшу жорсткість, на манільських канатах можна зав’язати не всі типи вузлів. Втім, зараз манільський, сизальський і так далі канати - вже такий само архаїзм, як і пенькові мотузки. Капрон і поліпропілен повсюдно.

Мапуту – порт на Індійському узбережжі Африки, столиця Мозамбіка. Населення близько 1 млн. Також колишнє місце базування нашого рибальського флоту.

Марконі Гульєльмо (1874-1937) – італійський вчений, Нобелівський лауреат, батько радіо. Крім того, «марконі» на судні традиційно дражнили радистів.

Мармуровий трап – так кажуть про корабель, який так давно прибирав трап, щоб вийти в море, що пора вже перетворювати його на музей або на шинок.

Метакса – грецький національний алкогольний напій, аналог бренді.

Миколаїв – порт на північному заході Чорного моря в Бузько-Дніпровському лимані (див.) Місто найпотужнішої на теренах СРСР кораблебудівної промисловості. Населення 500 тис., і усі – корабели. Крім побудованих там авіаносців в радянські часи славився також своїм пивом.

Міца – мічманка, сленгове

Мічман – на старому флоті – перший офіцерський чин, відповідав сучасному молодшому лейтенантові, в радянському флоті – молодший командний склад, аналог суходольного прапорщика.

Мічманка – флотський кашкет з козирком на відміну від матроської безкозирки. Мічман було першим званням, якому той козирьок був дозволений, тож така назва кашкета зовсім не означає, що його щойно зняли з мічмана. Від мічмана і до адмірала.

ММФ – міністерство морського флоту СРСР

Модулятор – частина передавача, в якій на несучу частоту (високу) накладаються звукові частоти (низькі). В приймачі відбувається зворотній процес – демодуляція, і вичуєте з телефона голос людини. Модуляція буває амплітудна, частотна й фазова.

Морзе, Семуел Фінлі Бриз (1791 – 1872) американський винахідник телеграфної абетки, так званої азбуки Морзе (див.)

Морський козел – найбільш розповсюджений не тільки на флоті різновид гри в доміно

МППСС-72 – Международные Правила Предупреждения Столкновения Судов редакції 1972 року.

Мурманськ – незамерзаючий порт в Баренцовому морі. Найбільше в світі місто за Полярним колом (близько 300 тис.) Місто рибалок та атомних криголамів.

Муфлони кергеленські – архіпелаг Кергелен знаходиться в антарктичній частині Індійського океану і належить Франції. На деякі з островів в якості експерименту і для харчування полярників завезено муфлонів, які живуть і плодяться в дикому стані.

Навались! – команда збільшити темп та інтенсивність веслування.

Надбудова – закрита споруда над верхньою палубою судна, розташована від борту до борту. Зазвичай фарбують в інший колір, ніж борти, переважно в білий.

Нансен Фрітьоф (1861-1930) – норвезький полярний дослідник, що вперше продрейфував через центральну частину Льодовитого океану на експедиційному судні «Фрам». Як громадський діяч однією розмовою з королем шведським зупинив можливу війну за незалежність між Швецією та Норвегією, після Першої світової запровадив так звані нансенівські паспорти для переміщених особ, від яких відмовилися усі уряди, лауреат Нобелівської премії миру, премію використав для заснування зразкових агрономічних станцій на Україні та в Росії, щоб ми змогли подолати наслідки голоду 1923 року.

Ністру – футбольна команда міста Кишинів. Дністер молдавською.

Операція «Парус» - всесвітні регати навчальних вітрильників з перегонами, що проводяться з 1956 року щодва роки в різних портах світу. Поки наші навчальні вітрильники виходили в море, вони, бувало, ті регати вигравали.

ОРСО – організаційно-стройовий відділ

Очаків – порт в гирлі Бузько-Дніпровського лиману на Чорному морі. Колишнє турецьке місто, яке захопили штурмом війська Потьомкіна 1788 року. Цікаво, що першим на вали Очакова вискочив козак Миклуха, прадід уславленого мандрівника Миклухо-Маклая, за що й отримав дворянство. В Очакові судили і стратили лейтенанта Шмідта 1905 року. Зараз там знаходиться лоцманська станція для проведення суден по БДЛК (див.), школа бойових пловців тощо.

Палубний годинник – механічний годинник, який використовується не для навігаційних потреб, як хронометр, а для визначення часу на судні в побутовому сенсі. Зазвичай – настінний, назва походить від того, що мав бути в кожній палубі, а не від того, що стояв на палубі.

Паста ГОИ – зелена дуже вонюча речовина для надраювання мідних частин амуніції (бляхи, ґудзики) чи оснащення судна (ринда) тощо.

Пеламіда (Sarda) – дуже смачна риба родини скумбрієвих. За розмірами й зовнішністю нагадує невеличкого тунця. Мешкає в Атлантиці, Середземному морі, окремі косяки заходять на чорноморське узбережжя Туреччини. Якщо уважно читати Купріна, виявиться, що раніше пеламіда доходила і до кримської Балаклави. Мабуть її стадо не пережило створення рибколгоспів. Не плутати з однойменною морською змією, що живе в Тихому океані. Втім, змію Пеламіду сплутати з цією атлантичною рибою, мабуть, ще неприємніше.

Петропавловськ-Камчатський – порт на п-ві Камчатка, в Авачинській губі, заснований на місті зимівлі пакетботів «Св.Петро» та «Св.Павло» експедиції Беринга. Місто рибалок, населенням 200 тис. Нам найбільше цікавий тим, що в ньому також є своя рибна мореходка, і певний час нею командував також Юрій Іванович Камчатка, чиф херсонської «тюльки».

Південно-Курильськ – порт на острові Кунашир, населення 6 тис. Популярне місце заслання двієчників ХМУ РП. Невідомо, чи претендуючи на Кунашир, Японія претендує також і на наших хлопців.

Підсилювач – частина радіопристрою (передавача чи приймача), що підсилює сигнал.

Планшир – дерев’яний або металевий поручень, вставновлений поверх фальшборту на судні, або поверх шпангоутів і бортів у шлюпцію

Плесо – глибока ділянка ріки між двома перекатами.

Плювок – жаргонна назва курсантської невеличкої кокарди без «капусти», з самим якірцем. Втім, такі «плювки» носила Централка, на відміну від тюльчиних так званих «крабів».

Полундра! – Бережись! Походить від перекрученого голладнського «хальт ундер» - стояти внизу. Так навчителі Петра в навігації кричали, коли зі щогли падало щось на палубу. Втім, зараз в аналогічній ситуації наші цивільні моряки кричать «Бійся!», не бажаючи ламати язики «полундрою».

Полярні надбавки – за Полярним колом та в прирівняних районах Далекого Сходу СРСР існували коефіціенти, на які перемножували зарплату та вислугу років від 1,5 до 2,2, здається. Тобто військовий в такому районі міг вийти у відставку не через 25 років, а через 17,5.

Понтон – первісно так називалися човни, на яких стелили наплавні мости. Зараз їх використовують не тільки для будівництва мостів, ай для плавучих причалів шлюпок та катерів.

Попов Олександр Степанович (1859-1906) – не тільки винахідник радіо, але й засновник першої радіостанції на Україні між Херсоном і Голою Пристанню.

Пороги – виходи кристалічних порід в руслі Дніпра між сучасними Запоріжжям і Дніпропетровськом, що робили Дніпро непрохідним для суден до збудування Дніпрогесу. Всього їх було 9 – Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будило, Лишній, Вільний. До 30-х років Дніпро був прохідний лише для барж, які проводили через пороги лоцмани, і лише в один бік. В Херсоні баржі після рейсу розбирали на дрова. Пароплави ж через пороги не проходили, існували так звані флот Верхнього Дніпра та флот Нижнього Дніпра. Втім, зверху вниз на човнах пороги проходили з давніх часів, на що і натякає курсант Котляревський.

Поті – порт в Грузії, населення 47 тис., база грузинського рибопромислового об’єднання. Тому в ХМУ РП завжди вчилося багато потійських хлопців. Крім цього – кінцевий пункт міфологічного плавання аргонавтів.

Пошкерити – попатрати рибу так званим шкерочним ножем або гачком

Промисловий район

Промокашки – парадні флотські хромові черевики на картоновій підошві

ПТС – приймально-транспортне судно. Невиличке чорноморське суденце довжиною 23 метри і вантажопідйомністю 50 тонн. Приймає рибу в сейнерів в районі промислу і перевозить на рибкомбінати.

Путасу – (Micromesistius poutassou,) – промислова риба сімейства тріскоподібних, розповсюджена від Середземного моря до Північної Атлантики і Баренцова моря.

Реї – частина рангоуту, на якій несуть прямі вітрила. Поетам варто затямити, що це слово чоловічого роду, і в однині звучить як рей, а не рея.

Рейд – місце якірної стоянки кораблів в порту. Може ще й поділятися на зовнішній/внутрішній рейд, верхній/нижній тощо.

Рейдовий катер – катер, що здійснює сполучення з суднами, що стоять на рейді. Перевозить на берег та з берега екіпажі, митників, прикордонників, карантинних лікарів, ремонтників, невиличкі вантажі (наприклад, продукти) тощо

Рейок – невеличкий рей (див) на шлюпці

Ринда – корабельний дзвін. На судні висить на баку, поблизу брашпиля. Використовують для подання різних сигналів, наприклад в тумані. На військовому флоті у неї ще й досі дзвонять щопівгодини, як в давні часи – відбивають склянки (див.) Втім, знавці флоту вважають назву «ринда» неправильною, так, мовляв, за Петра І називали не сам дзвін, а вартового, який у нього дзвонив, а ще до цього – варту царів московських з топірцями, що стояла за троном.

РОП – ремонтно-відстійний пункт. Традиційні місця базування моторних човнів на річці. На морі подібні слободки звуть куренями чи маринами.

РП – рибна промисловість

РС – риболовецький сейнер. Серія промислових сейнерів Астраханської побудови.

Салага – новачок на флоті. Англійці про таких кажуть моряків кажуть «ще не витрусив сіно з волосся». Наша ж назва – теж перекручене слово. В петровському флоті матроська школа розташовувалася на якомусь архіпелазі на озері Ладога. Потрапивши на корабель на запитання «Звідки ти такий взявся?» такий неофіт замість незрозумілого «с архипелага» часто відповідав «с алага».

Канонізація молодших жанрів

Fri, 30 Oct 2009 08:52:46 GMT

Ми часто забуваємо, що шедеври світової літератури виникають не на порожньому місці, а виростають на "перегної" масової літератури свого часу, яку всі естети й сноби беззаперечно лаяли й вважали низьким стилем.

Якщо вже попередній допис був про Мелвілла, то його "Мобі Дік" - логічний фінал цілого десятиліття домінування мариністики в американській літературі, що навіть дало привід критикам назвати 1840-ві роки "ревучими сороковими" - за розповсюдженою серед моряків назвою району світового океану в Південній півкулі, що славиться своїми штормами. А почався весь цей бум з автобіографічної книжки автора, чиє прізвище я вже забув, яка називалася "Десять років простим матросом".

Гоголевський "Вій" виріс на гумусі десятків низькопробних оповідок про малоросійських відьм.

Котляревський - на бурсацькому фольклорі й вертепах. І таке інше, і таке інше.

В дуже симпатичній мені теорії Віктора Шкловського це явище названо "канонізацією молодших жанрів", через яку і відбувається розвиток літератури. Тобто Мелвілл, Гоголь, Котляревський не просто написали в сучасному їм низькому жанрі, а зробили це настільки гарно, що краще них зробити це вже неможливо, і не потрібно. Вони підсумували певний період розвитку літератури і низький стиль зробили класикою. Амінь.

Тобто, поціновувачі традицій, наслідувачі й епігони класиків займаються від початку безнадійною справою, що гарно показала таж котляревщина в українській літературі. Стільки наслідування і жодного притомного твору, що хоча б віддалено наблизився до "Енеїди".

Перекладаю для фантастів. Сай Фі вже давно канонізовано, писати наукову фантастику, наче живеш досі у 70-ті, безперспективно. Фентезі, як молодший жанр, що відгалужився пізніше, зараз на піку, але теж вже сходить зі сцени, майбутнє за яким-небудь кібер-панком чи стім-панком, а можливо й за ще більш низьким жанром, наприклад - тролінгом на сторінках "Української правди".

Як гарно сказав Шкловський, "наслідування в літературі йде не від батька до сина, а від дядька до небожа". Олександр Блок канонізував низький і осміяний циганський романс. Розанов зробив письменницькі нотатники фактом красного письменства, а не додатками до повного зібрання класиків.

Якщо поглянути під цим кутом зору на сучасну українську літературу, то Світлана Пиркало займається канонізацією колонок кулінарних рецептів в глянцевих журналах, а Андрухович - туристичних путівників.

А ви вже знайшли для себе підходящий низький жанр?

Ти Гоголя з Диканьки знаєш?

Thu, 29 Oct 2009 19:07:15 GMT

Ось обізвав гарного автора з Сум Владюшу Івченка Ноздрьовим, а він образився, й каже, шо він - герой війни дванадцятого года.

І тепер мене мучить питання, а чи не міг гоголівський Ноздрьов таки бути героєм отієї війни, якщо він з військових, а потім навіть на сторінках "Мертвих душ" ловив Буонопартія?

Хто Гоголя знає, під подушкою тримає, проясніть ситуацію пліз.

Про кепку

Thu, 29 Oct 2009 17:41:59 GMT

Мої діти чомусь вважають грузинською кепку, яку я завжди вважав сергійдовлатовською.

Десь отаку.

ЗІ. Це не я, це Довлатов

Довколафутбольне

Thu, 29 Oct 2009 11:20:36 GMT

По дорозі на роботу краєм вуха почув по якійсь ФМ-станції цікавий конкурс. Треба було продовжити фразу

"Так, ми програли в Донецьку 2:0, але..."

Особисто мені сподобався варіант якогось слухача

"... але наш Алієв їздить на великому чорному джипі" :)

Сиджу ось на роботі і в голову лізуть інші ймовірні продовження цієї фрази.

Геть омоскалився

Wed, 28 Oct 2009 17:53:02 GMT

Зловив себе на тому, що в метро став бігати ескалатором з лівого боку, як заполошний москвич, замість спокійно їхати собі й роздивлятися дамочок на зустрічній смузі.

Мобі Дік

Wed, 28 Oct 2009 09:43:51 GMT

Книжки не знаходять нас зненацька. Ось і "Мобі Дік" Германа Мелвілла полював за мною щось із десяток років.

Неможливо цікавитися мариністикою і не наштовхуватися на згадки, алюзії й прямі цитати з "Мобі Діка".
Ось читаєш собі критику на такого собі Курта Кламана "В дикому рейсі", і критик, звичайно ж, не втримається від зауваження, що ця історія про ірського кочегара-короля і величезну рибу-молот, що переслідує його морями, - переспів Мелвілла. Чи там, скажімо, герой Конецького, що, як Йона, живе в шлунку кита, але відмовляється звідти виходити, бо навпаки - сховався туди від світу, - це теж данина мариністів Мелвіллу.

Отож, що це одна з найвеличніших книжок американської літератури, а можливо й - людства взагалі, я собі добре затямив, але якось все не виходило її почитати. То шрифт дрібний, то бібліотечний абонемент прострочений, то інших справ до дідька, ось хоч би мандаринами торгувати, чи шоколадками.

Втім, справи чомусь не заважали читати мені інші романи Мелвілла, ті ж "Тайпі" та "Білий бушлат". Останній, до речі, сприяв тому, що в американському військовому флоті відмінили тілесні покарання. Мелвілл мотивував це в книзі через протиставлення з російським військовим флотом. Мовляв, там пани дають канчуків своїм кріпакам, а нас, вільних людей, по якому праву деруть, як сидорових кіз? Але то таке. Просто привід задуматися, що менш відомі й забуті книжки можливо більше змінили світ, ніж усі шедеври літератури. І гарна відповідь усім літераторам, які переводять папір "для вічності". Вічність - дама з витребеньками, їй не вгодиш. Мелвілла ось теж ледь не забули. Але канчуки на флоті таки відмінили, і цього в нього не віднімеш. І менше з тим.

Але "Мобі Дік" все якось не траплявся під руку. Та зі своєю книгою розминутися неможливо. Виявляється, "Мобі дік" лише очікував, поки мене поносить світом по хвилях, і я зазнайомлюся з сучасними капітанами Ахавами в житті, а не в літературі. Щоб це було не відкриття, а впізнавання, тільки і всього.

Знайомство з одним із них і привело мене взимку до Феодосії. Якісь там бізнесові мандаринові справи. А потім трапилась якась бандитська історія, характерна для початку 90-х, і мене мусили сховати на декілька днів, щоб вляглося. І сховали в старому татарському будинку на схилі гори з видом на море. Будинок був нетоплений, вода була лише дощова - в глиняному резервуарі посеред двору. По шибках колись стріляли з кулькового пістолета, і зараз в них свистів зимовий вітер з моря. Декілька раз на день відключали віялом світло, але замість свічки в мене був турецький ліхтар на акумуляторах з радіо та годинником в тому ж корпусі, щоб два рази не вставати. В будинку було лише одне ліжко, вкрите строкатою ковдрою з клаптів, і лише одна книжка. Ви мабуть вже здогадалися, що це був саме "Мобі Дік", і що відкрився він одразу на розділі "Готель "Китовий фонтан", де головний герой спить в нетопленому номері саме під такою ковдрою, та ще й у одному ліжку з гарпунером-канібалом?

Я прочитав "Мобі Діка" за два дні, не вилазячи з під тої ковдри. Шторм прибився, бандити попустилися, а я все читав і думав, що зі своєю книгою людина просто не має шансів розминутися. Рано чи пізно та книга її вполює і загарпунить, це лише справа часу.

Херсонське

Tue, 27 Oct 2009 08:28:25 GMT

Щойно з Херсона. Була презентація "Баркарол" та "Весілля..." на тамтешньому книжковому салоні. Проводять його в холлі кінотеатра "Ювілейний", організовано все досить зручно, хіба що книжок презентує Херсон не дуже багато. Потішили дитяча морська абетка-розфарбовка і двотомний англо-російський морський словник. З пелюшок усе для моряків. Тобто "Баркароли" вписалися в цей логічний ряд досить вдало. Навіть слухачі якісь знайшлися в достатній кількості, щоб зайняти всі стільці в конференц-закутку. Враховуючи те, що книжечки продаються лише в одній книгарні на все місто, це начебто й непогано.

Потішило питання, чи сам я писав свої опуси, бо ж українською, і мова (це був компліман, мабуть) чиста. Чи хтось суттєво редагував. Відповів, що редагували земляки Юрій Яновський, Олесь Гончар та Микола Куліш, гарна мова яких чомусь нікого не дивувала, принаймні таких питань їм не задавали :)

Помітив ще, що мої власні уявлення про мовну ситуацію в Херсоні потребують значних коректив. Все ж таки мовна політика останніх 18 років, про відсутність якої говорять усі, кому не ліньки, дає свої плоди. Все ж таки вона є. Реклама, освіта, офіціоз, серіали по ТБ - начебто якісь сльози, а не українізація. Але саме вода камінь точить. Студенти вже між собою спілкуються українською в маршрутках, що в мої часи важко було уявити. Тобто, нічого нового після Моїсея вигадати не можна. 40 років по пустелі. Пустеля в Херсоні є. Справжня, піщана. Єдина пустеля в Європі між Цюрупинськом та Голою Пристанню. Правда, її пісок активно вивозять на новобудови і навіть на експорт, тож на 40 років вештань може не вистачити.

Російська і раніше закінчувалася за окружною, якої в Херсоні нема - за передмістям Комишани. Ось так їде автобус з центрального ринку на Білозерку, так до Камишан "извінітє-подвіньтєсь", а варто Комишани проїхати - "куди преш-повилазило". 70% області на переписі населення вказало українську рідною. Це рівно стільки, скільки в місті Києві. І це відчувається. А в моїх неактуальних, як виявляється, уявленнях обласне місто - то такий бастіон зайд посеред української Таврії. Зараз вже не так, виявляється.

Але усі усвідомолюють, що говорять суржиком і дуже того соромляться. Довелось розповідати про експерименти з суржиком в сучукрліті, починаючи з Жолдака й закінчуючи Бринихом. Треба не соромитися, а сміятися. Мабуть так.

Навіяно листуванням

Wed, 21 Oct 2009 09:03:31 GMT

Любі мої, посилатися на кризу вже не модно. Якщо за той час, який пройшов від початку цього шухеру ви не перебудувалися, не скоротили видатки й не приладналися до нових умов, значить криза була в головах, а не на американських біржах. Туди й дорога. Триста тридцять. Кожному.