БАРКАРОЛИ

Він був міською дитиною, а значить - дитиною російськомовною. Але вчився в українсько-англійській школі, а це у 80-ті було останнє місце в Києві, де ще можна було почути українську мову. Отож мову він знав гарно, попри те, що зірок з неба не хапав. Але ледь не став бандитом у 90-ті. Отримати  диплом бандита йому не дав однокласник, який у ту пору вже став прокурором, а сиділи вони колись за одною партою. Тож сісти на нари однокласник-прокурор йому не дозволив, і він успішно перекваліфікувався на співробітника охоронної фірми.

І ось через 25 років вони зійшлися на зустрічі однокласників в Голосіївському паркові, в ресторані.  Прокурор (вже колишній) і недо-бандит швиденько мекнули і заговорили про своє на своїй прокурорсько-бандитській мові, яка у прокурорів і бандитів підозріло однакова. Пом'янули, між іншим, незлим тихим словом свою вчительку української мови, яка  коштувала усіх прокурорів і бандитів міста Києва разом взятих, і вколочувала правило дев'ятки в їхні голови щедрими ляпасами й потиличниками. Отож не дивно, що розмова скотилася до філологічних проблем.

- Повбивав би, - сказав недипломований бандит. - За суржик повбивав би. "Слідуюча зупинка парк культури імені Рильського!" Або "наступна зупинка", або "следующая остановка"! Я з водіями маршруток тепер принципово тільки українською розмовляю, щоб їм стало соромно за своє жлобство. ПонаїздИли!

- Не остановка, а останівка! - "виправив" прокурор. Усі зареготали. І почали говорити про щось інше. Але не ця парочка. Увесь час, поки йшли посиденьки, вони пригадували українську мову правило за правилом, докладно, з номерами параграфів, і за них випивали, спустошивши таким чином дві пляшки "Немирова". Тож коли ми полишили ресторан і пішли гуляти парком, парочка ще не заспокоїлася, і заходилася перевіряти знання української мови у відпочивальників на всіх зустрічних лавочках.

- Дівчата, котра година? - питав недійсний бандит.
- Що значить "бєз пяті восємь"? Може "за п'ять хвилин восьма"? - тут же підключався прокурор.
- Дівчата, ви що, нетутешні?

Від перевірки не порятувався ніхто, хто мав необережність зустрітися о цій порі на цій алеї, навіть черговий наряд міліції.

- Параграф 43, пункт 1, Вимова губних приголосних на кінці слова. Ніякого пом'якшення! Багато не обіцяю, але три роки гарантую, - обіцяв прокурор якимось патлатим жевжикам ПТУшного вигляду з пивом та насінням.

- Не три кіла гречки, а три кілограми гречки, - повчав бандюк якихось улюблениць Черновецького у плетених беретах на наступній лавочці.

- Коли чуєш ""Слава Україні!", треба відповідати "Героям слава!" - пояснював прокурор якомусь ботану в окулярах. Ботан виявився шотландцем.

- Чому без спідниці? - одразу спитав бандюк англійською (вчителька англійської в них була теж нічогенька), і не відчепився від гостя столиці, поки той впевнено не  навчився славити наших героїв.

Отож, я тепер не переймаюся за чистоту нашої солов'їної мови, принаймні в районі Голосіївського парку, якщо той суржик вже дістав навіть таких терплячих та бувалих людей, як київські бандюки та прокурори.