БАРКАРОЛИ

Ось що подумалось. Аби у 90-ті на виборах переміг не лис-Кравчук, а політв'язень Чорновіл, досі б пантеон національних кумирів-пророків, в тому числі на гривнях, був би дещо інакшим.

Не ідейно близький Кравчукові зрадник Мазепа, а ідейно близький Чорноволові отаман Сірко на десяти гривнях, наприклад. А що? Сірко теж пройшов через зону в своєму житті - його у Сибір засилали.

Але обирати на національного героя людину, яка виграла за життя 55 великих битв, жодному Суворову не насниться, - то не для хахлів. Хитрого лиса й макіавеля, як називали Мазепу запорожці, який просрав незалежність Гетьманщини через старечі сексуальні збочення - це по нашому. А потім педофільським скандалам і тому що коаліціонери зраджують одне одного вже по третьому колу дивуємося. Які герої на купюрах, така й країна.

Щоб не було марних звинувачень. Мазепу я ціную і жодним чином не засуджую. Як сталося так сталося. Україну він любив. Але робити з нього десятигривневого номінанта і піднімати його лик на хоругву все ж не став би. Це тільки колишній секретар по ідеології з ЦК міг додуматися.

We are the champions, my friends

В трубі парового опалення на сходах між двома поверхами утворився свищ. Труба парувала й підтоплювала навколишні квартири. Професор кафедри художнього перекладу Голопупенко декілька раз телефонував у ЖЕК, але сантехніки все не йшли.

- Самі колупайтесь за ті копійки, що нам ЖЕКи платять, - пояснювали свою позицію сантехніки.
- Ми на євроремонтах в піцот раз більше заробляєм. Чекайте.

Професор кафедри художнього перекладу Голопупенко вкрав у сантехніків розвідний ключ, ножиці по металу і, як міг, власноручно поставив хомут на свищ.

Ось тут і набігли професіонали.

- Хто так хомути ставить! Геть з професії! - кричали дипломовані сантехніки.

Опівнічний жах курсанта мореходного училища - потрапити за розподілом на Аральське море.

Замість зустрічей без краваток скоро будуть домінувати зустрічі без ліфчиків.

Одну знайому поетесу столоначальник попрохав звільнится за власним бажанням, бо не міг у її присутності матюкатися. Ніяковів. Як підрозділом міністерства культури в таких умовах керувати?

Реготав, порвав дві марлевих пов'язки.

Ми вивчаємо історію за сміттям попередніх століть.

Агрегатні стани книжки: ефірний, шухлядний, видавничий, бібліотечний, хрестоматійний, електронний

UPD. макулатурний

Насправді оті подвійні осьові, зебри й кирпичі - то суспільний договір між учасниками дорожнього руху, і ДАІ тут не при ділах. Вона взагалі не ДАІ, а ДАЙ. Заплатив дядьку з жезлом і мчи хоч з надзвуковою швидкістю хоч по зустрічній смузі.

В тому, що по зустрічній смузі більшість все ж не їздить винні не контролюючі органи, а те, що водіїколись домовилися їздити правою стороною дороги. В Британії домовилися лівою і їздять собі. Right is wrong, left is right. А ускладнення правил вже й дало роботу отому органу ДАЙ.

Про суспільний договір краще всього зрозуміло на нерегульованих зебрах. Правила на всю країну одні, але в одних містах пішоходів прийнято пропускати, ще підмигувати їм підбадьорливо фарами, в інших прийнято не звертати на них жодної уваги. Причому цікаво, що для того, щоб весь натовп водіїв згадав про правила, як правило досить одного гречного водія. Він зупинився й став пропускати, зупинився весь потік автомобілів від Щорса до Бесарабки. Тобто, і одного вистачає. Якщо таких небереться на місто хоча б тисяча, різниця між Києвом і Москвою в плані водіння стає помітною.

Так і в інших родах людської діяльності, в тому ж бізнесі чи вищій школі. Я от їхав недавно з професором з ВУЗу, де не беруть хабарів зі студентів. Зарплатня професора така, що цього не потрібно. Професор переживав, що от не приведи Господи, знімуть цього ректора, і все повернеться на круг. А назад в хабарі вже так не хочеться, коли спробував жити на чесну пристойну зарплату. Не знаю, чи вистачить одного ВУЗу на країну, щоб усі учасники цього руху перестали давити студентів на зебрі, сподіваюся, що їх насправді більше.

Тож в будь-якій ситуації з порушеннями, спробуйте задля хохми зробити все по правилах. Може саме з вас ота хвиля цивілізованого ставлення до пішоходів і почнеться.

UPD. Коменти з поза ЖЖ.

Не водії домовлялися, а ще візники. В австро-угорщині був лівосторонній рух, а поляки запровадили правосторонній. Штрафи не допомогали і львівський воєвода почав дарувати усім дядькам, котрі їхали тим боком що треба перочинні ножики із гравіровкою - від львівського воєводи. Ось ще і стало вирішальним.

Невже у Вакарчука не вистачить перочинних ножичків для всіх ректорів, що не обкладають даниною викладачів? :)

Фінікійці, як відомо, жили в бронзовому віці. А ми, виходить, - в силіконовому?

З дитинства захоплювався фінікійськими мореплавцями. Наприклад, вони обігнули Африку на своїх галерах за два тисячоліття до Васко да Гами. (До речі, сама "галера" - фінікійське слово, що побутує досі). Правда, пливли вони довкола Африки три роки, бо їхня технологія мандрів передбачала витягнути галери на берег, засіяти поле й дочекатися врожаю, а не везти харчі з собою від самого початку. Довкола Африки вони зробили це тричі.

Торгували з тубільцями вони теж оригінально. Викладали на видному місці на березі купу свого краму й ішли геть. Тубільці викладали поруч свою купу чого в них там було, достатню з їхньої точки зору для рівноцінного обміну. Якщо обсяг і номенклатура товарів вллаштовували обидві сторони, фінікійський торговець в наступний візит забирав чужий крам і залишав свій. Якщо не влаштовував - забирав свій крам і плив далі. Ніхто не пояснював, як вони торгувалися, якщо товар влаштовував, але ціна муляла, але були мабуть і такі випадки, про які історики просто не написали.

Тобто фінікійська торгівля унікальна тим, що ціни встановлював покупець, а торговець міг продавати або не продавати за запропоновану ціну. А згадав я про це не просто так, а обдумуючи фразу інтерв'юера, що побажав залишитися анонімним, про те, що він купував би ліцензійні записи, але ж вони гилять таку ціну, що доводиться слухати піратські.

Тобто знову настали часи, коли ціни встановлює покупець? Ось тут я й згадав фінікійців.

Але ситуацію з їх торгівлею, все ж, слід прояснити до кінця. Завжди знаходилися жадібні аборигени, які просто забирали їх крам і нічого не платили натомісць. Але фінікійці недарма крім грошей винайшли ще й алфавіт. Вони записували назву такого прибережного селища до своїх чорних списків, і в подальшому усі фінікійські галери їх обходили стороною. Тому скарги наших юзерів на те, що на сайтах ліцензійних записів такої локації як Юкрейн просто нема, слід розглядати саме в світлі цього принципу фінікійської торговлі: навіщо заводити Україну, якщо все одно це прибережне село ні чорта не платить?

Успіхів вам, кохані мої земляки.

Не питай, скільки мов людина знає, Питай, скільки розкладок клави встановлено в неї на компі.

Цю репліку superknyga варто винести окремим дописом

Доступ в інтернет тільки по депутатському мандату

Шлях найменшого спротиву часто веде до найбільшої дупи.

Інтернет все стерпить

Радіограма

ВАНЮ ПРИДБАЙ МЕНІ КОПЕНГАГЕНІ БЮСТГАЛТЕР РОЗМІРИ СПИТАЙ РАДИСТА =
ЗІНА -

Це з книги Віктора Конецького прикол, але вигадати таке неможливо :)

Кращий спосіб спонукати автора до написання нової книги - заплатити йому за попередню.

Віктор Шкловський колись піддивився, що на письмовому столі секретаря Спілки (їхньої) поета Ігоря Сельвінського стоять бюсти Пушкіна та Лєрмонтова (чи Нєкрасова, може, не важливо). Важливо те, що Сельвінський сидів у своєму кабінеті між двома класиками.

- Сидить. Звикає, - схарактеризував Шкловський.

Хто буває в Спілці (нашій), чиї бюсти наші поети на столах тримають?

А вам теж синтагми даються легше, ніж парадигми?